"Реформація - це подія планетарного масштабу" Валерій Григораш

Інтерв'ю Григораш Валерія, єпископа Об'єднання християнських церков "Дім Хліба" для міських ЗМІ на тему відзначення 500-річчя Реформації на державному рівні

26 серпня президент України Петро Порошенко підписав Указ №357/2016 "Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації".

- Що це за подія і чому ми святкуємо її в Україні? Що таке протестантизм? 

- Я не перебільшу, якщо скажу, що це подія планетарного масштабу, що змінила хід усієї людської цивілізації. 

Проте, жителі нашої країни, через певні причини, дуже мало знають про те, що ж сталося 500 років тому і яке значення це має для людства.

А сталося ось, що: у 1517 році католицький чернець Мартін Лютер написав свої знамениті 95 тез, у яких він вказав на помилки та невідповідності з Біблією офіційного вчення та практики, що панувала тоді у Західній Європі Римської Католицької Церкви. Цю подію прийнято вважати початком західноєвропейської Реформації. Ця Реформація почалася як суто релігійна дія, проте, дуже скоро, переросла в соціальне та політичне явище, що вплинуло на зміну соціального ладу, повсякденного життя і навіть політичної карти Європи та всього світу. У ході Реформації з'явилася нова гілка християнства, яка називається протестантизмом, що складається з безлічі різних деномінацій. 

У результаті сучасне християнство ділиться на три великі напрямки: католицизм (налічує близько 1,2 млрд. послідовників), протестантизм (близько 800 млн. послідовників) та православ'я (від 180 до 227 млн. послідовників). Як бачите, протестантські церкви посідають друге місце, за чисельністю послідовників, серед християнських церков і, майже, вчетверо перевищують за чисельністю звичну нам і традиційну на нашій території православну церкву. Такі країни, як США, Великобританія, Німеччина, Швейцарія, Канада, Австралія та ін. здебільшого є протестантськими країнами.

- А чим відрізняється протестантизм від звичного нам православ'я?

- Одним з основоположних принципів Реформації та протестантських церков є принцип, що латиною звучить solo scriptura, що означає: «тільки Писання». Протестантські церкви надають набагато більше значення проповіді того, що написано в Біблії та щоденній практиці Божого слова у повсякденному та соціальному житті, ніж обрядовості. Обрядовість, традиції, яким приділяють велику увагу в православній церкві, є другорядними в протестантських церквах. Набагато більша увага приділяється вивченню Писання та життя, згідно з ним. Тому обрядам не приписуються святі та містичні властивості.

- Багато віруючих православної традиції дивуються, наприклад, відсутності ікон у протестантських церквах. Це дійсно так? Чому?

- Так, справді це так. У протестантських церквах можуть бути картини чи зображення на біблійні теми, але, дійсно, немає ікон, у класичному розумінні. Причина прихована у Біблії. Протестантські віруючі не тільки не вірять у чудотворну або зцілюючу силу ікон, але й вважають поклоніння їм небіблейською, неправильною практикою, яка стала можливою лише внаслідок помилок, що проникли до церкви протягом століть її існування з язичницького, антихристиянського середовища. /p>

Адже одна з десяти заповідей говорить: «Не роби собі кумира і жодного зображення того, що на небі вгорі, що на землі внизу, і що у воді нижче землі. Не вклоняйся їм і не служи їм; бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель.

- А як щодо релігійних свят? Наприклад, майже весь січень у нашому календарі заповнений дуже важливими для мешканців України святами: Різдво, Хрещення Господнє.

- Розумієте, на відміну від поширеної (до речі, не без участі, свого часу КДБ) думки, протестантські віруючі не є сектантами і, як кажуть, ніщо людське їм не чуже. Ми не проти свят. Однак важливо розуміти суть свята: що ми святкуємо. Наприклад, останнім часом все більш і більш популярним стає так званий «хеллоуін». Коріння цього свята криється в кельтському язичництві і пов'язане з поклонінням злим духам. Звісно, жоден нормальний християнин не святкуватиме таке свято. І, навпаки, Різдво це повністю біблійне свято і всі протестантські церкви святкують його, як і Великдень та інші свята. На жаль, для багатьох невоцерковлених людей те ж Різдво є лише приводом до того, щоб напитися. У такому «святкуванні» немає шанування Христа. Це образа Бога.

Потрібно пам'ятати, що Різдво це насамперед не святковий стіл та подарунки. Різдво це Ісус.

Або взяти, наприклад, Хрещення. Мало хто з людей, які святкують його, знають, що це за свято і розуміють, що вони роблять. Справді, це біблійне свято на честь хрещення нашого Господа Ісуса Христа, яке було символом повного підкорення Господа волі Його Небесного Батька. Святкувати це свято означає постаратися підкорити своє життя Богу, жити згідно з Його волею та Його заповідями. Але ми бачимо, як люди в цей день стрибають у ополонці, сподіваючись, що хрещенська вода має містичну силу змити їх гріхи, очистити їх, а потім йдуть з чистою душею. пити алкоголь та «святкувати». 

Я думаю, що в такі дні багато людей грішать більше, ніж у звичайні дні і вважають, що так вони догоджають Богові. Це чиста вода язичництво, а не християнство. Християнство затверджено на вірі в Бога, послуху Його заповідям і служінню Богу. Язичництво вірить у містичні ритуали очищення, обмивання, жертви та ін.

Якщо ви християнин, то повинні знати, що змити гріх можна лише щирим покаянням і вірою у прощення гріхів, набуте Спасителем на Голгофському хресті. Саме так вірять протестанти і це повністю узгоджується з Біблією.

- Якщо протестантизм не є релігією більшості в сучасній Україні, то навіщо нам святкувати його на загальнонаціональному рівні?

- Є безліч причин для цього. Одна з головних це розуміння того, що, хоч це не релігія більшості, проте протестантизм справив величезний вплив український народ, його культуру, суспільне життя та історію, як безпосередньо, так і в контексті залучення України до загальносвітової цивілізації. Протестантизм, розпочавшись як релігійний рух, вийшов далеко за межі сфери релігії та увійшов, практично, у всі сфери життя суспільства. Соціологи вважають протестантизм тим середовищем, у якому зародився сучасний ринок та капіталізм. Він суттєво вплинув на розвиток культури та науки, сформував цілі нації та став основою для західного світогляду.

У країнах, де перемогла Реформація, церква опинилася у більшій залежності від держави, вона мала меншу владу, що полегшувало розвиток науки та світської культури. Коперник, Декарт, Ньютон, Лейбніц, Паскаль, Фарадей, Бойль, Мендель, Кеплер та багато інших учених, які здійснили низку наукових відкриттів великого ступеня важливості, зараховували себе до протестантів.

 Боротьба з Реформацією запустила всередині католицької церкви процеси, які можна назвати внутрішньою реформацією; католицизм суттєво оновився в багатьох елементах. Загалом, протестантські держави стали випереджати в економічному розвитку католицькі та православні.

Вплинули протестантські віруючі і безпосередньо на нашу історію та культуру. У 15 і 16 століттях багато знатних шляхтичів у Великому князівстві Литовському (до якого входили на той час українські землі) почали приймати протестантизм. Як наслідок, вони розпочинали активну просвітницьку роботу, зайнялися благодійністю, приносили нові методи господарювання. Вони були піонерами друкарства, що підштовхнуло і видатних діячів православної церкви в Україні розпочати активно друкувати книги, підручники та займатися просвітництвом.

Великий вплив та внесок в економічний розвиток України та, особливо, її південних регіонів внесли поселенці з Європи (переважно німці), які належали до протестантських церков.

Окрім того, у кожному місті України є протестантські громади. Сьогодні вони відіграють величезну роль у соціальному та культурному житті суспільство. Традиційно для протестантів займатись біблійним просвітництвом, нести євангельську істину сучасному поколінню українців. Особливу роль життя протестантських громад займає благодійність. Напевно, немає жодної протестантської громади, яка регулярно не займалася б милосердям. Дитячі будинки, бездомні, лікарні, багатодітні сім'ї, матері-одиначки, реабілітація нарко- та алкозалежних – це неповний список сфер, де протестантські церкви несуть своє служіння народу України. 

Особливо хочу сказати про волонтерську діяльність, особливо на Сході країни. Протестанти, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, одними з перших відгукнулися на біду, збираючи величезну кількість продуктів, медикаментів, одягу та відправляючи їх у зону конфлікту. Багато пасторів, служителів і парафіян церков брали участь в евакуації жителів із населених пунктів, захоплених терористами. Сотні протестантських віруючих служать зараз як капелани серед українських військовослужбовців та добровольців. 

Можна з упевненістю сказати, що Реформація та протестантизм вплинули і продовжують впливати на наш народ. І вплив цей творчий, так що протестантизм має зайняти своє місце в нашій культурі та історії, чому й сприяють такі заходи, як &lquo;Рік 500-річчя Реформації».

 

Єпископ Об'єднання Християнських Церков «Дім Хліба» Григораш Валерій.